ПРОЄКТ «ПСИХОЛОГИ НА ВІЙНІ»
(продовження)
(психологічна допомога населенню, яке постраждало від окупантів)
Команда фахівців проєкту «Психологи на війні»(психотерапевтів, кризових психологів, лікарів, дитячих психологів, соціальних працівників) загальною кількістю 35 осіб працює вже майже три місяця. Ми відвідали Гостомельську громаду Бучанського району: смт. Гостомель, с. Мощун, с. Озера, смт. Горенка; Іванківську громаду Вишгородського району: смт. Іванків, с. Тетерівське, с. Розважів, с. Ставрівка, с. Феневичі, с. Соснівка, с. Рудня-Тальська; Бородянську громаду Бучанського району: смт. Бородянка; Калитянську громаду Броварського району: с. Заворичі, с. Мокрець, с. Бервиця і додатково смт. Калита.
Вже було надано 1134 консультації, з них психолого-психотерапевтичних 685. Наші фахівці провели більше десяти відкритих лекцій для вчителів, психологів громад, військових психологів. Дитячі психологи працювали з дітьми не тільки індивідуально, але і провели серію групових занять з арт-терапії, глино-терапії ті ін.
Загалом вже було здійснено 25 масових заходів серед яких тренінги, арт-терапевтичні заняття, майстер-класи для дорослих, дітей, фахівців (вчителів, психологів, соціальних працівників, волонтерів).
Попереду нас очікують ще шість тижнів роботи. Це означає, що 36 днів дві мобільні бригади будуть працювати у дванадцяти місцях Київщини. Але зараз вже відомо, що запит містян та людей, які живуть в селах набагато більший. Не тільки мешканці деокупованих територій потребують психологічну допомогу, але і сама громадськість має великий запит на відновлення соціальних зв’язків, відбудову довіри до соціальних інституцій України.
Тому ми, враховуючи попередній досвід, пропонуємо наступне:
1. Трохи змінити схему виїздів.
Наш проєкт передбачає роботу двох мобільних бригад протягом трьох днів на тиждень у двох населених пунктах.
Ми пропонуємо зменшити кількість виїздів на тиждень до двох (Пт-Сб), але їздити в один населений пункт два тижня поспіль. Завдяки цьому ми зможемо надати більше консультацій і провести масових заходів та забезпечити своєрідну «неперервність» надання консультативної та медичної допомоги.
2. Прибрати із мобільної бригади роль соціального працівника, а додати посаду психолога-тренера.
Соціальний працівник виконував функцію забезпечення інших фахівців роботою. Він ходив по вулицям та домівкам і анонсував можливість отримання психологічної допомоги.
У майбутньому проєкті ми плануємо обирати тільки таки місця, де у нас вже будуть попередні домовленості про групову та індивідуальну роботу. Тому роль соціального працівника не знадобиться.
Але проведення групових робіт дуже важливе і має великий запит.
3. Зосередитися на групових заходах.
В першому проєкті ми робили акцент на індивідуальних консультаціях. Це дуже важлива робота і вона, дійсно, потрібна мешканцям деокупованих територій.
Тим не менш ми стикнулися також з тим, що в багатьох місцях зруйнована довіра до громад, влади, навіть до сусідів.
Тому ми пропонуємо посилити цю складову нашої роботи, та зробити її ще одним напрямком.
Досягнути цього ми плануємо завдяки введенню нової посади психолога-тренера.
Валерій Дорожкін,
д.психол.н., професор, професор кафедри психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини «УКРАЇНА», професор кафедри психології Національного університету «Львівська політехніка», психотерапевт, сертифікований лідер балінтовських груп, сертифікований член європейського реєстру психологів EFPA, голова УАПТ
